Україна перемагала, а потім міністра оборони звільнили - огляд ЗМІ

Одразу кілька західних видань намагаються пояснити ширший контекст звільнення міністр оборони України у момент, коли, здавалося б, перевага на полі бою перешла до України.

"Звільнення міністра оборони України вказує на ширші проблеми для Зеленського" - такий заголовок має стаття старшого міжнародного кореспондента Guardian Пітера Бомонта.

"Михайла Федорова, якого багато хто цінує за інноваційний підхід із використанням технологій, відсунули на другий план на користь представників старої військової гвардії", - пояснює автор статті коротку фабулу історії з багатьма поворотами.

"Раптове звільнення Володимиром Зеленським молодого й новаторського міністра оборони України Михайла Федорова — саме в той момент, коли Київ, здавалося, здобував перевагу на кількох напрямках війни з Росією, — вже вкотре виявило тривожну ваду в стилі керівництва президента", - вважає автор Guardian.

Цей крок, що приголомшив високопоставлених європейських посадовців і викликав занепокоєння та протести в Україні, видається особливо шокуючим з огляду на роль Федорова у просуванні чіткої стратегії ведення війни з використанням стрімких технологічних досягнень України у сферах безпілотників і ракетного озброєння.

Призначений у січні цього року 35-річний Федоров здобув визнання завдяки тому, що почав вирішувати низку проблем, які роками обтяжували Збройні сили України: він оптимізував військові закупівлі, кинув виклик схильним до корупції системам, запровадив конкурентні тендери та почав шукати шляхи подолання хронічної кризи з комплектуванням і підготовкою особового складу армії, пише Guardian.

Федорова також вважали однією з ключових рушійних сил високоефективної української програми з виробництва та застосування безпілотників, що розпочалася ще за часів його перебування на посаді міністра цифрової трансформації.

Колишній маркетолог і наближена до Зеленського особа, який ніколи не служив в армії, він викликав роздратування у вищого офіцерського складу через свій неформальний стиль, розкуту манеру спілкування та наполягання на підході, що ґрунтується на аналізі даних.

"Ми візьмемо всі дані й подивимося, що працює, — сказав він після свого призначення, нагадує Guardian. — Усе, що показує гарні результати, розвиватимемо далі".

До цього переліку входила й система заохочення за знищення ворожих цілей, покликана відзначити найефективніші підрозділи армії, хоча дехто у військових колах поставився до неї скептично.

Крім того, Федорову приписують заслугу в тому, що він переконав Ілона Маска відключити несанкціонований доступ російських військ до системи Starlink на полі бою раніше цього року — крок, який бійці на передовій оцінили як значну перевагу.

"Федоров народився в рік здобуття Україною незалежності від Москви, і його вважають представником покоління, не обтяженого досвідом радянської бюрократії. Це різко контрастує з постаттю 60-річного начальника Генерального штабу Олександра Сирського — випускника Московського вищого загальновійськового командного училища, який розпочав свою кар'єру як офіцер-артилерист", - стисло пояснює різницю між вже звільненим міністром оборони та чинним керівником Генштабу міжнародний оглядач Guardian, відзначаючи, що озираючись назад, можна сказати, що конфлікт між цими двома людьми та їхніми поглядами на ведення війни був неминучим, - зіткнення між генералом старшого покоління (який сповідує принципи "старої школи" та схильний до надмірного втручання в деталі управління у виснажливій війні проти чисельно переважаючого ворога) і Федоровим, чий підхід — орієнтований на технології та схильний до імпровізації — останніми місяцями почав приносити відчутні результати.

І хоча гостра конкуренція між ключовими військовими керівниками часів війни — явище не нове, головна проблема, на думку Федорова та його прихильників, полягала в тому, як Зеленський впорався із цим суперництвом, що зрештою призвело до вимоги Федорова усунути Сирського з посади. Замість цього з посади усунули саме його.

Те, як пояснив свою позицію президент Зеленський під час спільної пресконференції з британським прем'єр-міністром Кіром Стармером у четвер, виявилося непереконливим, вважає автор Guardian.

"Усе це породило цілком закономірні припущення, що Зеленський та його оточення — вже не вперше — відсунули на другий план особу, яка користується популярністю і є потенційним політичним суперником у майбутньому", - підсумовує британське видання.

Політичні ревнощі чи бізнес-інтереси?

Свій аналіз карколомних перестановок у військовій верхівці України подає і New York Times у статті "Злет і падіння архітектора української війни безпілотників". Це вже друга стаття видання на цю тему за останні дні. У першій також йшлося про те, що конфлікт у верхівці вибухнув саме тоді, коли Україна "зловила хвилю".

"Завдяки своїм гарячим зусиллям із популяризації ведення війни за допомогою безпілотників молодий міністр оборони України Михайло Федоров і сам здобув широку популярність. На думку політичних аналітиків та опозиційних політиків, саме це могло призвести до його відставки цього тижня", - пише із Києва кореспондент NYT Ендрю Крамер.

"Звільнивши 35-річного Федорова, Зеленський усунув потенційного політичного суперника, який опинився в центрі уваги", - вважає автор американського видання.

До того ж, і "час для цього кроку обрано невдало: це відбувається саме тоді, коли використання безпілотників допомогло схилити шальки терезів на користь України".

Звільнення Федорова відбулося після того, як він заблокував закупівлю артилерійських боєприпасів на користь безпілотників, відзначає NYT. Головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський наполягав на тому, що ці боєприпаси й далі необхідні для ведення жорстоких окопних боїв на сході країни.

А з політичного погляду "це звільнення вписується в тенденцію, коли Зеленський під час війни відсуває на другий план потенційних конкурентів, хоча ніхто з них — включно з Федоровим — не заявляв публічно про свої політичні амбіції", також зазначає автор статті.

NYT нагадує, що Федоров є одним із головних прихильників впровадження малих роботизованих систем, здатних у певних ситуаціях замінити піхоту, артилерію та бронетехніку, що дозволяє Україні зрівняти шанси у протистоянні з чисельнішою російською армією. Питання суперечливе, але нарощування закупівель безпілотників його міністерством за час його шестимісячного перебування на посаді збіглося в часі зі стабілізацією лінії фронту та кампанією, внаслідок якої було знищено близько чверті російських нафтопереробних потужностей.

Однак, зазначає NYT, хоча на частку ударних безпілотників нині припадає близько чотирьох п'ятих усіх втрат особового складу з обох сторін, вони погано діють за умов туману чи сильного вітру — тоді як артилерія залишається ефективною.

Критики у військових колах відкидають ідеї пана Федорова щодо роботизованої війни як нереалістичні, - "солдати й досі змушені перечікувати атаки ворога в заповнених багнюкою та гризунами бліндажах, стримуючи російський наступ", пише NYT.

Водночас видання зазначає: пояснюючи причини розбіжностей щодо стратегії, сам Федоров також вказав на наявність приватних інтересів у сфері оборонної промисловості. За його словами, реформа системи закупівель, спрямована на надання переваги безпілотникам, загрожувала бізнес-інтересам певних компаній. Він заявив, що завдяки цьому заощадив 100 мільйонів доларів. Він також наполягав на тому, що Україна все одно закуповуватиме снаряди більшої дальності.

Однак, за словами керівника підприємства оборонної промисловості, із яким поспілкувався кореспондент NYT в Києві, помічники Федорова протягом останніх місяців повідомляли військовим підрядникам, що міністерство оборони більше не закуповуватиме артилерійські боєприпаси жодного типу, натомість покладаючись на наявні запаси та безпілотники.

Це спричинило розбіжності, оскільки в Україні пріоритети щодо закупівлі озброєння визначає Генеральний штаб на чолі з генералом Сирським, а не міністерство оборони.

Пояснення президента Зеленського, чому він звільнив Федорова і де хоче його працевлаштувати потім, також не задовольнили кореспондента американського видання.

Але, як нагадує NYT, вважається, що 60-річний генерал Сирський не має повоєнних політичних амбіцій.

А от щодо інших військових лідерів, які могли б становити політичну конкуренцію, Зеленський діяв інакше.

Раніше під час війни він звільнив головнокомандувача Збройних сил генерала Валерія Залужного, чий рейтинг популярності часом перевищував президентський і якого багато хто розглядав як потенційного суперника на повоєнних виборах. Зеленський призначив його послом у Великій Британії.

Перед цим кроком оглядачі попереджали про можливі потрясіння в армії у разі звільнення генерала Залужного, однак передача командування генералу Сирському відбулася без ускладнень.

У січні Зеленський перевів генерала Кирила Буданова, який очолював військову розвідку України, до свого Офісу на посаду керівника апарату. Політичні оглядачі розцінили цей крок, зокрема, як спробу політично прив'язати генерала до себе, що ускладнило б його потенційне балотування в президенти після завершення війни.

Коли ж посунули і Федорова, прихильники його підходу до ведення війни, що робить ставку на цифрові технології, висловили невдоволення його усуненням під час вуличних протестів у Києві та інших містах.

На одному з плакатів, які учасники протесту роблять із акртонок, було красномовно зазначено: "У нас — до біса багато картону".

Конфлікт поколінь чи бачення шляху до перемоги?

"Звільнення популярного міністра оборони, який впроваджував модернізацію, виявило руйнівні розбіжності щодо військової стратегії України та готовності збройних сил усувати власні недоліки — і це саме тоді, коли хід війни проти Росії почав змінюватися на користь України", - пише Financial Times.

Окрім особистої ворожнечі, цей розкол у вищому керівництві України став проявом боротьби поколінь між українськими реформаторами, орієнтованими на технології, та старим військовим істеблішментом, чия командна культура була сформована в радянську епоху та намагається адаптуватися до війни, яку змінюють безпілотники та автоматизація, вважає FT.

Конфлікт також викрив зіткнення бачень щодо того, як менша армія, яка стикається з обмеженими людськими ресурсами, повинна адаптуватися до швидкозмінного поля бою для боротьби з більшим ворогом.

Видання посилається на посадовців, які із середини спостерігають за цим конфліктом, які кажуть, що запекла суперечка відображає принципово різні бачення того, чи залежить перемога від технологічної трансформації та більш ефективної військової системи, чи від підтримки боротьби завдяки витривалості та мобілізації.