Бабуся-детектив. Як пенсіонерка розкриває старі справи за допомогою ДНК

"Нестерпно рік за роком бачити порожнє місце за святковим столом - і не знати. Для родин це гнітючий біль".

По всій території США тисячі тіл залишаються невпізнаними й незатребуваними. Багато з них належать жертвам злочинів. І за кожним тілом часто стоїть родина, яка чекає новин.

Це історія про те, як "осяяння" однієї жінки привело до використання новаторського методу для розкриття найскладніших давніх справ.

На дворі 2017 рік, і Маргарет Пресс відпочиває, читаючи детективний роман Q Is For Quarry. Він заснований на справі невпізнаної жінки - так званої Jane Doe - яку знайшли мертвою в кар'єрі в Каліфорнії майже за 50 років до того.

Пресс нещодавно завершила кар'єру програмістки й почала приділяти більше часу своєму захопленню генеалогією - дослідженню родинного дерева.

Під час читання до неї прийшло осяяння: а що, як поєднати стрімкий розвиток технологій ДНК із генеалогічними дослідженнями, щоб ідентифікувати жертв убивств?

Це стало початком довгої низки звернень: до авторки книги Сью Графтон, яка заохотила її продовжити роботу над справою; до офісу шерифа округу Санта-Барбара, який не відповів; а також до комерційних компаній з ДНК-тестування, які відхилили її прохання додати ДНК невпізнаних тіл до своїх баз даних.

Але Пресс уже знайшла свою місію і не збиралася здаватися.

Натомість вона зверталася до експертів і відвідувала конференції, пояснюючи кожному, хто був готовий слухати, що вона вважає, що може розвʼязати цю проблему.

Зрештою докторка Коллін Фіцпатрік, досвідчена судова генеалогиня, яка мала контакти в правоохоронних органах, побачила потенціал її ідеї та погодилася допомогти.

Вартість забору та обробки зразків ДНК стрімко знижувалася, і жінки були готові використати власні заощадження, щоб довести, що метод працює.

Нарешті, завдяки репутації та зв'язкам Фіцпатрік, маршал США в Огайо погодився надіслати їм зразок ДНК, пов'язаний зі справою п'ятнадцятирічної давності.

Він уже безуспішно випробував усе інше.

Пресс згадує той момент як сюрреалістичний.

"Ось я, бабуся на пенсії… а маршал США каже: куди мені надіслати залишки ДНК?"

Розкриття першої справи

У центрі справи був чоловік, відомий як Джозеф Ньютон Чендлер III, якого знайшли мертвим у 2002 році.

Поліція очікувала швидкого й очевидного розслідування, але коли правоохоронці спробували знайти його родину, натрапили на загадку.

Справжній Джозеф Ньютон Чендлер III насправді був восьмирічним хлопчиком, який загинув в автомобільній аварії у 1945 році.

Цей чоловік привласнив його особу, і поліція не змогла знайти для нього збіг у своїх базах ДНК.

Саме такого виклику потребували ці жінки, і разом із десятком волонтерів вони використали свій метод, щоб побудувати його родинне дерево за ДНК-збігами.

Це зайняло близько року, але зрештою, о другій годині ночі, вони встановили його особу: Роберт Айван Ніколс.

Навіть після того, як цю ідентифікацію підтвердив ДНК-збіг із сином Ніколса, залишалося багато запитань.

Чому Ніколс раптово покинув свою родину десятиліттями раніше? Чому він узяв інше ім'я?

Досі ніхто не знайшов остаточної відповіді, але цей перший успіх означав, що до Пресс і її команди почали ставитися серйозно. Це відкрило їм шлях до нових справ, і в жовтні 2017 року жінки заснували неприбуткову організацію DNA Doe Project.

"Частина нашої власної ДНК"

Зараз в організації близько 100 волонтерів, яких Пресс називає своїм "плем'ям".

Серед них є кілька колишніх поліцейських, але загалом це люди найрізноманітнішого походження, яких об'єднує спільний інтерес.

"Ми любимо шукати відповіді. Ми любимо сказати: "Ось підказка". Але ще важливіше - наша відданість місії полягає в тому, що кожен заслуговує на своє ім'я після смерті. Кожній родині потрібно сказати, де опинилися їхні близькі".

Дівчина в замшевому пончо

Невдовзі після цього з'явилися й інші справи, оскільки репутація команди поширювалася.

"Дівчина в замшевому пончо" була молодою жінкою, яку знайшли вбитою біля дороги в Огайо у 1981 році. На ній було характерне замшеве пончо з бахромою.

Використовуючи збережені зразки крові, команда Пресс встановила, що це Марсія Кінг, 21-річна дівчина, яка пішла з дому в Арканзасі за кілька місяців до вбивства.

Пресс каже, що в доінтернетну епоху такі справи були складними для влади:

"Були лише місцеві газети. Не існувало способу пов'язати їх із повідомленнями про зниклих людей, які тоді зберігалися лише на папері, з інших штатів".

Мати Марсії чекала новин майже 40 років, зберігаючи той самий номер телефону й не переїжджаючи, "чекаючи, що її донька зайде у двері".

Тож її ідентифікація викликала змішані почуття в усіх причетних.

"Для родичів це дуже гірко-солодка звістка: вони водночас отримують відповідь, але це не та відповідь, на яку вони сподівалися", - каже Пресс.

Расовий погром у Талсі

Пресс каже, що коли вперше дізналася про Расовий погром у Талсі 1921 року, відреагувала з "шоком і жахом", запитуючи: "Чому нам ніколи про це не розповідали?"

Попри те, що це була найбільша расова різанина в історії США, під час якої білий натовп убив сотні людей і знищив квітучий бізнес-район, відомий як "Чорна Волл-Стріт", Пресс, як і багато білих американців, "не вивчала цього в школі".

"Ми ніколи про це не чули", - каже вона.

За її словами, багато людей заперечували сам факт події:

"Знаєте, мовляв, де тіла? Де жертви?"

Місто Талса реалізує проєкт розслідування поховань 1921 року для пошуку, ексгумації та ідентифікації людей, які, як вважають, загинули під час погрому.

DNA Doe Project є однією з низки організацій, які допомагали в цьому дослідженні, і в липні 2024 року мер міста оголосив про першу ідентифікацію жертви: К. Л. Деніела, ветерана Першої світової війни, який повертався додому до матері в Джорджію.

"Це був надзвичайно емоційний момент", - каже Пресс.

"Тепер вже має бути визнання, тому що ось його ім'я, і ми будемо вимовляти його вголос", - додає вона.

Новий вид детективної роботи

Лише за кілька років робота Пресс пройшла шлях від електронних листів без відповіді до ситуації, коли правоохоронні органи самі активно звертаються до неї по допомогу.

"Я не дуже добре вмію бути на пенсії", - каже Пресс, озираючись назад.

І справді, пенсія видається далекою: зараз команда працює ще над сотнями справ, зокрема над історією з Q Is For Quarry, з якої все й почалося.

"Було відчуття, ніби ми замкнули коло", - каже Пресс.

Їй сумно, що авторка Сью Графтон, яка колись заохотила її перевірити свою теорію, вже не жива й не може побачити, як вона взялася за цю справу.

Але Пресс упевнена, що Графтон було б надзвичайно цікаво дізнатися, який вплив справили нові технології.

"Думаю, вона була б абсолютно в захваті".