Тихо віддаляються від Москви: як Китай і сусіди Росії змінюють курс

Пекін все жорсткіше відстоює свої умови у відносинах з Москвою, а найближчі сусіди Росії все менше зважають на Кремль.

Такого висновку доходять одразу кілька закордонних видань, аналізуючи останні зміни у відносинах Росії з Китаєм, а також політику Казахстану, Азербайджану й Вірменії.

Китай більше не поспішає підтримувати Москву

Оглядач Euobserver Едвард Лукас пише, що останнім часом Кремль отримав одразу кілька неприємних сигналів від Китаю.

За його словами, Пекін завдав Москві двох особливо відчутних ударів.

Перший - Китай відмовився постачати морські силові установки для суден, які Росія планувала використати для розвитку Північного морського шляху в Арктиці.

Другий - фактично зупинився проєкт газопроводу "Сила Сибіру-2", через який Росія розраховувала щороку постачати до Китаю до 50 млрд кубометрів газу.

Як зазначає Лукас, головною причиною стали цінові вимоги Пекіна. Китай готовий купувати російський газ приблизно по 50 доларів за тисячу кубометрів - це приблизно вп'ятеро менше, ніж розраховувала Москва.

"Китай має й інші варіанти. Це дає йому важелі впливу", - пише Едвард Лукас.

Оглядач також звертає увагу, що для Росії ситуація ускладнюється браком альтернативних великих покупців газу.

Очікується, що решта поставок трубопровідного газу до Європейського Союзу припиняться у 2027 році.

Крім того, після українських ударів по російських нафтопереробних заводах Москва, за словами Лукаса, змушена закуповувати частину нафтопродуктів у Китаї. І це дає Пекіну ще один важіль впливу.

Сусіди Росії змінюють курс

На думку Euobserver, ослаблення впливу Москви позначається не лише на її відносинах із Китаєм. Це все помітніше і в політиці найближчих сусідів Росії.

Так, Казахстан нещодавно заборонив більшу частину імпорту російської пшениці.

Президент Азербайджану Ільхам Алієв, як зазначає видання, публічно висловив підтримку Україні під час одного зі своїх виступів.

Тим часом Вірменія самостійно просуває відновлення залізничного сполучення з Туреччиною та Азербайджаном, хоча Росія, яка формально залишається оператором цієї залізниці, затягує процес.

На думку Лукаса, усе це свідчить, що країни регіону все впевненіше проводять власну політику, враховуючи послаблення впливу Москви.

У партнерстві з Китаєм рівності все менше

Цю тему продовжує сербський журналіст і аналітик Нікола Мікович у колонці для South China Morning Post.

Він аналізує заяву речника Кремля Дмитра Пєскова про те, що співпраця між Росією та Китаєм "ґрунтується на принципі рівності", й пояснює, чому, на його думку, таке визначення вже не відповідає реальності.

Мікович пропонує подивитися на факти.

Він нагадує, що нині Китай є найбільшим торговельним партнером Росії, тоді як сама Росія забезпечує лише близько 4% зовнішньої торгівлі Китаю.

До 2014 року головним економічним партнером Москви був Європейський Союз. Але після анексії Криму, війни на Донбасі та запровадження західних санкцій Кремль почав переводити експорт енергоносіїв на схід.

Саме тоді Росія зробила ставку на Китай, підписавши довгострокову газову угоду та почавши просувати будівництво газопроводу "Сила Сибіру-2". Однак, як зазначає Мікович, сьогодні саме Пекін визначає умови переговорів.

За його словами, Китай просто не відчуває гострої потреби у додаткових обсягах російського газу.

Мікович наголошує, що після повномасштабного вторгнення в Україну західні санкції ще більше посилили залежність Росії від Китаю.

Сьогодні Москва спирається на Пекін одразу в кількох критично важливих сферах: у постачанні технологій та промислового обладнання, імпорті електроніки, автомобільному ринку, фінансових розрахунках та експорті енергоносіїв.

Крім того, після ударів по російській енергетичній інфраструктурі Москва, за повідомленнями ЗМІ, веде переговори про закупівлю бензину та інших нафтопродуктів у Китаї.

"У партнерстві, де одна сторона залежить від іншої одночасно як від головного покупця своєї продукції та як від постачальника критично важливих товарів, саме поняття рівності виглядає вкрай сумнівним", - пише Нікола Мікович.

Водночас, підкреслює аналітик, Кремль категорично відкидає твердження про те, що Росія перетворилася на молодшого партнера Китаю.

Вигідна позиція Пекіна

На думку автора South China Morning Post, саме війна проти України остаточно втягнула Росію в геоекономічну орбіту Китаю.

Двостороння торгівля стрімко зростає: з 95,8 млрд доларів у 2014 році до рекордних 240 млрд доларів у 2023-му.

Проте, наголошує Мікович, саме по собі зростання товарообігу не означає посилення позицій Москви.

Росія й надалі залежить від Китаю в технологіях, промисловій продукції та доступі до ринків. Натомість Китай може обійтися без російських енергоносіїв завдяки диверсифікації поставок, розвитку відновлюваної енергетики та сильній переговорній позиції.

Саме тому, зазначає аналітик, Пекін домагається максимально низьких цін і гнучких умов закупівлі газу в межах проєкту "Сила Сибіру-2".

"Росія може й далі представляти себе рівноправним партнером, однак реальна асиметрія цих відносин свідчить зовсім про інше", - підсумовує Нікола Мікович.