"Бути татом малюка у 84 весело". Інтерв'ю з "Хрещеним батьком" Аль Пачіно

Легендарний "Хрещений батько" у кіно ніколи не був хрещеним батьком у житті. Принаймні, він каже, що практично впевнений у цьому.

Одна з найбільших кінозірок усіх часів Аль Пачіно сидить у номері в готелі у Беверлі-Хіллз і виглядає здивованим від думки, що ця честь пройшла повз нього.

"Я не впевнений, але я, мабуть, не спілкуюся з людьми, які б мене про це попросили, - міркує він. - Я не пам’ятаю, щоб мене про це хтось просив".

Нещодавно Пачіно присвятив багато часу згадуванню свого життя, адже у віці 84 роки він написав свою автобіографію під назвою "Сонні Бой" (Sonny Boy) - адже саме так його називала мати.

Він пояснює, що частково він вирішив це зробити тому, що минулого року, у віці 83 років, учетверте став батьком хлопчика на ім’я Роман, якому зараз 16 місяців.

Книга є гарантією того, що дитина матиме можливість дізнатися про історію свого батька.

"Я хочу бути поруч із цією дитиною. І я сподіваюся, що так і є", – ділиться він.

"Я сподіваюся, що я залишуся здоровим, і він, звичайно, знатиме, хто його тато", - додав актор.

Пачіно, який ніколи не одружувався, більше не перебуває у стосунках з матір'ю Романа, кінопродюсеркою Нур Альфаллою, але вони разом виховують дитину. Однак, судячи з його слів, більшість його повсякденної участі у вихованні обмежується спілкуванням онлайн.

"Він час від часу пише мені повідомлення", - говорить Пачіно про Романа.

"Все, що він робить, справжнє. Мені цікаво все, що він робить. Отже, ми говоримо. Я граю з ним на гармоніці по відеозв'язку, і ми встановили контакт. Це весело", - додає він.

Друзі питали Пачіно, чому він написав мемуари, і він зізнався, що "дещо шкодує про це".

За ці роки він відхилив кілька пропозицій, але вирішив, що тепер у його житті "сталося достатньо, і людям може бути цікаво про це прочитати".

Особливо приємно йому було згадувати своє дитинство, яке пройшло у Південному Бронксі у Нью-Йорку.

І, звісно, він згадує свої найбільші фільми.

Хрещений батько

Минуло понад 50 років відтоді, як фільм "Хрещений батько" Френсіса Форда Копполи прославив Пачіно. Його продовження, "Хрещений батько-2", цього грудня святкує 50-річчя. Обидва фільми отримали премію "Оскар" як найкращий фільм. У 1990 році вийшов також "Хрещений батько-3", який, за словами Пачіно, мав "проблеми".

Але на початку зйомок для Пачіно усе виглядало не дуже райдужно.

Сяючи усмішкою, Пачіно із задоволенням розповідає історію про те, наскільки він був близький до звільнення протягом перших двох тижнів зйомок: "Коли режисер каже тобі: "Знаєш, я дуже в тебе вірив. Що відбувається? Ти не відпрацьовуєш".

"Ти починаєш відчувати, що тобі тут не дуже раді", - додає актор.

Студія чинила тиск на Копполу, щоб той замінив Пачіно, чия гра, на їхню думку, була невдалою.

Усе змінилося під час зйомок однієї з найвідоміших сцен "Хрещеного батька", де його герой Майкл Корлеоне мав убити мафіозного боса з пістолету, захованого у туалеті ресторану. Цей епізод дозволив Пачіно повною мірою продемонструвати свою акторську майстерність і зараз вважається одним із найкращих в історії кіно.

Він вважає, що Коппола спеціально переніс сцену у графіку зйомок, щоб "Показати саме "м’ясо", бо саме це хотіла бачити студія".

"Тепер він стверджує, що це не так", – сміється Пачіно.

Так чи інакше, ця сцена змінила його життя.

Пачіно також ділиться захопливою теорією про те, хто б міг його замінити, якби його таки звільнили.

"На думку спадає Боб Де Ніро", - каже він після паузи.

Це, безсумнівно, змінило б історію кіно: якби Роберт Де Ніро з'явився у "Хрещеному батьку" на один фільм раніше і зіграв би Майкла, а не молодого Віто.

"Так, звісно. Чому б ні? - сміється Пачіно. - Знаєте, я ж не незамінний".

Однак особливе місце у серці актора займає фільм "Обличчя зі шрамом" 1983 року.

"У ньому щось є. Це було потужно", - згадує він надзвичайно жорстокий гангстерський фільм та його шлях від касового провалу до культової класики.

"Хіп-хоп спільнота прийняла його та змогла побачити в ньому історію", - каже актор і нагадує, що фільм побив рекорди продажів на касетах VHS.

Коли я висловлюю припущення про те, можливо, він хотів би отримати "Оскар" саме за цей фільм, а не свій тріумф через десять років за роль сліпого ветерана у фільмі "Запах жінки", він відповідає: "Так, це цікаво. Я б хотів, щоб мене номінували. Не те, щоб я відмовлявся від "Запаху жінки"".

Але підтекст зрозумілий.

Майбутнє Голлівуду

Під час інтерв’ю стає очевидно, наскільки Пачіно продовжує любити великий екран.

Попри те, що продажі квитків у кіно за десятиліття впали на 40%, він не може уявити Лос-Анджелес без кінотеатрів.

"Цього не може статися", - каже Пачіно.

Він робить паузу, а потім перелічує режисерів (одному з яких за 60, а двом за 80), які, на його думку, убезпечать кіно: "Це робить Скорсезе. Це робить Тарантіно. Це робить Френсіс Коппола".

Останнє прізвище звучить особливо суперечливо, оскільки останній фільм Копполи "Мегалополіс" вважають одним із найбільших касових провалів усіх часів.

Проте є щось дуже заспокійливе у тому, як актор каже про те, чому вірить, що з кіно все буде добре: "Можливо, справа у моєму віці. Життя триває, речі змінюються - це те, хто ми є".

Він також дуже спокійно говорить про використання штучного інтелекту для відтворення його образу після його смерті: "Коли мене не стане, за все відповідатимуть мої діти, і вони подбають про це. Я їм довіряю".

Він не буде залишати жодних умов щодо того, де можна буде використовувати його образ.

"Мене це не хвилює", - каже він, знизуючи плечима.

Наші відведені 45 хвилин перетворилися майже на 1 годину 20 хвилин, оскільки Аль Пачіно дуже любить розповідати історії.

Зокрема він розповів про те, що міг померти під час пандемії після того, як знепритомнів у своєму будинку.

"Люди тепер думають, що я не вірю в загробне життя, тому що я сказав, що нічого не бачив. Жодних білих тунелів. Можливо, для мене немає загробного життя, але, можливо, хтось інший кудись йде, бо вони зробили те, чого не зробив я", - зазначив актор.

Він також детально розповів про те, як у 2011 році дізнався, що його банківські рахунки порожні.

"У мене закінчилися гроші. Їх уже не було, а мій бухгалтер сидів у в’язниці. Я витрачав 400 000 доларів на місяць і не знав, що це відбувається. Мабуть, треба бути дурнем", - сказав Пачіно.

А на питання про те, що він зараз дивиться, Пачіно відповів, що щойно переглянув другий сезон серіалу Netflix "Чудовиська", який розповідає історію братів-батьковбивців Менендесів. Того ранку він написав листа Хав'єру Бардему, який знявся у серіалі, щоб привітати його з гарною грою.

Також він зазначив, що серед молодших акторів він захоплюється грою Леонардо Ді Капріо та Адама Драйвера, а найкращим шахістом Голлівуду вважає Джеймі Фокса. Раніше Пачіно багато грав у шахи, і на моє запитання, чи він коли-небудь грав з Робертом Де Ніро, він сміється: "Я навіть не знаю, чи знає він правила".

Ще одна цікава деталь: коли він кладе на стіл свій мобільний, я помічаю його чохол - розмальований картинками зі "Шрека". Він пояснює, що кілька років тому чохол одягла його молодша дочка Олівія, і він так його й залишив, щоб її порадувати.

Але попри те, що він постійно носить із собою "Шрека", актор каже, що не хоче озвучувати анімаційні фільми: "Я не можу цього робити. Я пробував".

Після мого здивування він пом'якшується:

"Ну гаразд, думаю, що зможу, - каже він зі сміхом. - Насправді я просто не хочу".

Окрім відсутності ролs хрещеного батька у житті, у Пачіно є ще одне помітне упущення - Голлівудська алея слави.

Щойно я порушую цю тему, він перебиває: "Ой, у мене немає зірки".

А чи хотів би він її мати?

"О так. Звичайно", - відповідає актор.

У свої 84 Пачіно досі залишається людиною з голлівудськими мріями.